Передумови заснування кафедри

   Коротка історія відкриття і початку освоєння родовищ корисних копалин В XIX столітті почала розвиватися гірничорудна справа на Півдні Росії (Україна), базою якої стали відкриті великі запаси вугілля (Донбас), залізної руди (Кривий Ріг), марганцю (Нікопольське родовище), ртутної руди (Нікітовське родовище), солі (Бахмутське родовище), а також вогнетривкої глини, будівельних порід та інше.

Історія відкриття вказаних родовищ наступна.

Донбас

Вперше кам’яне вугілля в Донбасі було знайдено в XVI столітті, однак, систематичне дослідження вугільних родовищ почалося з початку XVIII століття.

Першовідкривачем вугілля в Донбасі був Г.Г.Капустін, який входив до складу групи В.М.Ладигіна, котрій Петро I в 1703 році доручив пошуки руд і палива. Петро І сказав: "...сей минерал, ежели не нам то нашим потомкам зело полезен будет".

В 1721 році Григорій Капустін відкрив у Східній частині Донбасу родовища кам’яного вугілля. В 1795 році розпочалося видобування вугілля на Лисичанському руднику, а в 1797–1806 рр. – на Гундерівському родовищи. В 1900 році на Донбасі вже працювало близько 200 підприємств, які добували 11 млн. тон вугілля.

Буріння поодиноких свердловин глибиною 50–80 метрів (за звичай ударно-обертальним способом) проводилося лише для деталізації окремих блоків невеликих шахтних полів. Проведення свердловин механічним бурінням глибиною 200–300 метрів було рідкісним явищем, вони бурилися для деталізації окремих елементів більш крупних полів чи для проходки нових стволів. Широкі пошукові, перспективні розвідки в ті часи майже не велися.

До революції в Донбасі нараховувалося вже 1604 шахти. Більшість шахт були дрібними напівкустарними підприємствами – близько 70% видобутку вугілля видавали 6% від загальної кількості шахт.

В результаті військових подій видобування вугілля в Донбасі зменшилося майже в 7 разів. в 1920 році не працювали 623 шахти. В країні склалася катастрофічна ситуація з паливом.

В 1920 році в Харкові було організовано Центральне правління кам’яновугільної промисловості ЦПКП, до складу якого увійшов Геологорозвідувальний відділ ЦПКП. На нього було покладено керування роботами по розвідці шахтних полів у Донбасі.

В 1921 році ЦПКП утворює декілька геологічних районних управлінь (в подальшому розвідувальних партій): Гришинське, Юзівське, Центральне. В 1921–1926 рр. вони проводили розвідувальні роботи в багатьох районах Донбасу. Вже до 1926 року Донвугілля мав 35 верстатів механічного буріння.

В 1925–1926 рр. розпочато роботи по вивченню джерел підземного водопостачання селищ Донбасу. В 1927–1928 рр. Геолком організував декілька партій для проведення гідрогеологічної зйомки.

В 1925–1928 рр. були закладені перші бурові свердловини для розширення кордонів басейну.

В 1929 році був організований трест "Донбасвугіллерозвідка", в який увійшли Гришинська, Нікітовська, Кадієвська, Щегловська, Донбасантрацитівська та Шахтинська партії.

Почалося будівництво баз геологорозвідувальних партій, були організовані курси по підготовці буровиків.

Криворізький басейн

Одним із найбільших залізорудних басейнів у світі є Криворізький, який розташований на території Дніпропетровської області.

Перші відомості про видобування залізних руд на Криворіжжі відносяться до 6–2 сторіччя до нашої ери до часів скіфів. Відкриття родовищ залізних руд в Криворізькому залізорудному басейні відноситься до другої половини XVIII століття. Вперше "залізний шифер" на берегах річки Інгулець описав в 1781–1782 рр. академік В.Ф.Зуєв.

Розвідка родовищ і їх промислове освоєння почалося в 80-х роках XIX століття. Вперше багаті залізні руди були відкриті А.Н. Полем, який заснував "Акціонерне товариство Криворізьких залізних руд". Вже 1882 році було видобуто 16 тис. тон залізної руди. В 1884 році почала функціонувати залізниця, яка з’єднувала Донбас з Криворіжжям, що сприяло промисловому освоєнню запасів залізних руд. В 1913 році видобування залізної руди в Криворізькому басейні склало 6,4 млн. тон, тобто 74% усієї залізної руди видобутої в Росії.

В роки Першої світової війни, громадянської війни та іноземної інтервенції 1918–1920 рр. більшість шахт Криворіжжя було зруйновано. З 1921 року почалося відновлення басейну і до 1930 року видобування залізної руди в Криворізькому басейні перевищило дореволюційний рівень.

Для забезпечення запасами діючих шахт зростала необхідність в проведенні геологорозвідувальних робіт і, в першу чергу, буріння свердловин.

Нікітовське родовище.

В 1879 році було відкрито промислове Нікітовське родовище ртутної руди в Донбасі, яке почали розробляти в 1886 році. В 1888 році ртуті було видобуто близько 140–150 тон. Проте, в дореволюційний час найвищий обсяг видобування ртуті припадає на 1898 і 1903 роки – 330–350 тон.

 

Заснування вищого гірничого училища

Катеринослав розташований в центрі Південно-Російської гірничої та заводської промисловості. На схід від нього знаходяться Донецький кам’яновугільний басейн і Бахмутський соляний район, а також родовища багатьох корисних копалин (ртуть, вапняки, доломити, гіпс, цементні мергелі та інші). На заході – залізорудний Криворізький район, де є багато інших корисних копалин (графіт, каолін, буре вугілля, будівельні матеріали та інші). На південний захід – Нікопольський марганцево-рудний район. Багатий на корисні копалини Кримський півострів також розміщений недалеко від Катеринослава.

Бурний розвиток промисловості і концентрація її до 80–90% на півдні країни збільшило потребу в інженерно-технічних кадрах з гірничих спеціальностей. В Катеринославі 26 січня 1896 року скликається нарада членів Міської Ради, Міської Думи і представників промисловості, яка висловилася щодо створення в Катеринославі гірничого інституту.

З'їзд гірничих промисловців півдня Росії, що відбувся в Харкові 25 жовтня 1896 року, також висловився за відкриття Вищого гірничого учбового закладу в Катеринославі, як такого, що розміщений в центрі гірничо-заводської та металургійної промисловості півдня Росії.

В 1898 році спеціальною комісією було складено проект "Вищого гірничого училища".

29 травня 1899 року Державна Рада затвердила "Положення про Катеринославське вище гірниче училище", а 4 червня 1899 року цар Микола II написав – "Быть по сему".

7 вересня 1899 року відбулося перше засідання Ради училища. Відкриття училища відбулося в Потьомкінському палаці 30 вересня (13 жовтня) 1899 року.

При заснуванні в училищі було два відділення – гірниче та заводське.

З 1903 року почалося перетворення училища в гірничий інститут по типу "Петербурзького гірничого інституту", перероблялися навчальні плани, розширено цикл геологічних дисциплін, створено нові лабораторії і т.д. В червні 1912 року Уряд видав "Закон про перетворення Катеринославського вищого гірничого училища в Гірничий інститут".

В 1918 році були відкриті додаткові геологорозвідувальне та маркшейдерське відділення.

В 1932 році на заміну відділенням створюються факультети:
- гірничий;
- електромеханічний;
- геолого-маркшейдерський.